Опубликовано:
12 ноября 2017

Національний технолог: «Окрім України нас ніде не чекають»

Владимир Вовченко Советы 12 ноября 2017 Читать: 8 мин

Чи знаєш ти, що таке жиклер для газової плити? А я знаю і можу розказати що це. І ще я знаю і можу розповісти як за 11 років пройти шлях від помічника токаря до національного технолога однієї з найуспішніших українських франчайзингових мереж. Ми з тобою живемо в Україні – країні можливостей і безмежного потенціалу. І для того, щоб чогось тут досягти, треба просто працювати, працювати і працювати. Працювати не тільки руками, але і головою.

Саме виготовлення жиклерів для газових плит було моєю першою роботою в 17 років. Жиклер – це така маленька латунна штучка через яку подається газ в конфорку плити на якій, можливо, у тебе зараз щось вариться чи закипає. Як ти розумієш, станом на 2005 рік моє життя мене не влаштовувало від слова взагалі. Для того, щоб щось змінити, для початку, треба було вивчитись. І я поїхав покоряти столицю.

Вступивши в ВНЗ і провчившись там півтора роки як в кота за пазухою, я розслабився і завалив сесію, втратив стипендію. Потрібні були гроші, щоб банально регулярно харчуватись і їздити на навчання. Був навіть тиждень, коли я реально жив на 6 гривень, відро картоплі і студентський проїзний на метро. Саме тоді почався другий етап моєї трудової діяльності – робота на себе. Під замовлення через знайомих я купував техніку з дистриб’юторською знижкою (я тоді навіть не знав таких слів) і продавав її в рідному гуртожитку з незначною націнкою, займався сервісом оргтехніки, проводив вузловий ремонт комп’ютерів та ноутбуків, встановлював програмне забезпечення (про походження останнього ви здогадуєтесь). Паралельно я ще робив креслення, курсові і дипломи. На момент закінчення ВНЗ я щомісяця стабільно заробляв гривневий еквівалент дев’яти сотень вічнозелених.

Після закінчення університету перед мною постав вибір – ким стати? ІТ, продажі чи спробувати себе в роботі за фаховою освітою? Вирішив зупинитись на останньому і не прогадав. Згідно диплому я технолог з виробництва хліба, кондитерських, макаронних виробів та харчових концентратів.

Як для колишнього студента, я шукав роботу порівняно недовго, лише 2 місяці. Влаштувався в маловідомий для себе і пересічного українця напрямок виробництва – виробництво заморожених хлібобулочних напівфабрикатів. Це стало моїм життям. Я доcі не знаю як мені, молодому юнаку, вдалося стати регіональним технологом у великій компанії, відповідальним за дві області та Київ. Мабуть, хтось побачив в мені потенціал, і я виправдав сподівання даної особи.

За час своєї кар’єри я вже встиг бути ініціатором та виконавцем декількох національних проектів в FMCG мережах, працював в секторах В2В та В2G, але починалось все з франчайзингу «Наминайко». Досвід в ІТ дозволив швидко освоїти принципи програмування промислового та професійного обладнання, що відкрило для мене власний «синій океан». За період своєї професійної діяльності мені довелось попрацювати не тільки на теренах незалежної: з грузинами, росіянами, туркменами і українцями, які живуть США. Найбільше запам’яталася робота в Грузії з мережею «Нікора». Грузини дуже специфічний народ. Їх молодь вже не знає російської, але ще не знає англійської, тому робота на рівні емоцій і жестикулювання просто незабутня. Мої враження про життя, гостинність і спроби «налюбити туриста» в Грузії тягнуть на окрему статтю.

Мій життєвий досвід показав, що щось для себе і для свого оточення ми значимо тільки на рідній землі. Захід бачить нас виключно як фізичну силу, схід – як спеціалістів. Але і там і там ми потрібні доки молоді, перспективні, здорові і працездатні. Щойно наш вік переплюне шостий десяток, сценарій «чемодан, вокзал, додому» буде реальним. Так, що я вибрав роботу в Україні. Якщо всі поїдуть – хто буде піднімати наш край?

Станом на листопад 2017 року я дотичний до двох, з моєї точки зору, найуспішніших франчайзингових проектів всеукраїнського масштабу — «Франс.уа» та «Сімейна Пекарня». Дотичний у ролі національного технолога. І знаєте що я вам хочу сказати? Вже 7 років поспіль я впевнююсь в тому, що в Україні можна і треба заробляти на хлібі! Що б це не було – виробництво, експорт, дистриб’юція. Все, що пов’язано з даною галуззю – золота жила. Люди вживають продукти з борошна щодня!

Промислові гіганти, яких так любили будувати за часів Радянського Союзу для досягнення рекордних об’ємів виробництва, в умовах ринкової економіки зазвичай не можуть конкурувати з мілкими спеціалізованими хлібобулочними та кондитерськими виробництвами. Останні швидко з’являються створюють нові ніші чи відкушують шмат існуючих, пристосовуються до умов ринку та забаганок споживача. Як наслідок, зміна вектору руху у них миттєва, а вигода максимальна.

Бізнес піддається спочатку масштабуванню, а далі копіюванню. Від прямого копіювання і ефективного відтворення виробничих і бізнес-процесів людство вигадало не так багато захисних механізмів. Одним з них є франшиза, що передбачає роботу на унікальній сировині. Франшиза дозволяє не вигадувати повторно велосипед, а працювати згідно налагоджених і відточених часом і попередниками рішень, спілкуватись з однодумцями, отримувати поради професіоналів, відпрацьовані часом технічні, технологічні та проектні рішення, документальну базу та супровід бізнесу. В Україні на даний момент не так багато успішних національних проектів, але вони існують. Якщо ви готові заробляти – ласкаво просимо в ряди компанії FFB.

Якщо Ви все таки вирішили запускати виробництво хліба з нуля, то для запуску виробництва повного циклу необхідні значні інвестиції, наполегливість і зв’язки. Не так легко знайти насамперед людей які знають, що і для чого необхідно робити. Так, євроінтеграція робить своє чорне діло і практично всі фахові спеціалісти, що хоч щось з себе представляють, зараз за кордоном. Ціни на нове промислове обладнання також кусаються. В окремих випадках кусаються на рівні новенького німецького седану «D» класу… Якщо коротко – для запуску виробництва повного циклу Вам необхідно витратити не менше 2 років свого життя, пізнати всі тонкощі процесів, познайомитись з безліччю осіб в владних кабінетах, знайти людей які повірять в Вас, попрацювати і набити «гулі» з десятками постачальників та підрядників, ну і просто прокидатись, жити і спати з думкою про хліб.

eopac
logo-popup

Заполните, пожалуйста, поле

Заполните, пожалуйста, поле

Заполните, пожалуйста, поле