Підприємиця Яна Матвійчук «рознесла» податкових теоретиків. Андрій Длігач

Підприємиця Яна Матвійчук дізналася на власному досвіді, що українські політики та різні теоретики, як Андрій Длігач, маніпулюють поняттями щодо того, якими є податки на зарплату в Україні. Що за маніпуляції, як не потрапити в пастку і розібратись у податках на зарплату, якщо ви власник бізнесу, читайте у цій статті.

Яна Матвійчук взяла участь у Панельній дискусії, яка проводилася у Київській Школі Економіки. Учасниками дискусії стали підприємиця Яна Матвійчук, реформатор-теоретик Андрій Длігач, екс-міністр економіки Тимофій Милованов та заступник Данила Гетманцева, депутат Ярослав Железняк.

Сам Данило Гетманцев також мав бути присутній на Панельній дискусії, але в останній момент «злився» і не прийшов.

Дивіться відео з Панельної дискусії у Київській Школі Економіки:

https://youtu.be/PVFtX_PeXec

Про що говорили Матвійчук, Длігач, Железняк

Панельна дискусія у Київській Школі Економіки проводилася з метою обговорення майбутньої податкової реформи. Учасники дискусії говорили про те, якою має бути фіскальна система для успішної відбудови; чому в Україні діє презумпція винуватості платника податків і бізнес завжди повинен доводити відсутність правопорушень; як діджиталізація може змінити податкову систему; податки на зарплату в Україні…

Під час дискусії Яна Матвійчук підняла питання того, якими є податки на зарплату і, як виявилося, інші учасники дискусії маніпулюють на публіку цифрами щодо того, які податки на зарплату в Україні платить бізнес. Яна Матвійчук намагалася донести до аудиторії точку зору бізнесу, але, очевидно, інші учасники дискусії відчули, що їхні маніпуляції можуть бути викриті і розбиваються вщент об докази Яни Матвійчук, яка вже 19 років веде бізнес і добре знає, скільки податків йде із зарплати, а тому почали вести дискусію не зовсім стримано.

Один із теоретиків-реформаторів Андрій Длігач почав публічну дискусію у соціальних мережах Яни Матвійчук.

Які податки на зарплату в Україні?

Українська податкова система настільки заплутана, що треба дуже добре розбиратися у податковому навантаженні аби зрозуміти скільки треба платити. Коли йде дискусія про відсоток податку із зарплати, то через заплутаність системи існує декілька поглядів до підрахунку цього відсотку. Ніби все просто: 22% ЄСВ, 18% ПДФО, 1,5% ВЗ — разом 41,5%. Та все набагато складніше.

Перший погляд – бізнесу. Він показує те, скільки насправді власник бізнесу має сплатити державі і як власник рахує ці витрати, тобто, мова йде про реальні гроші. Другий погляд – базується лише на підрахунку коефіцієнта, який нічого конкретного власникові не показує. Саме через це під час дискусій виникає непорозуміння у визначеннях між бізнесом та теоретиками, такими як Андрій Длігач. Так сталося і 7 травня на Панельній дискусії у Київській школі економіки.

Проблема полягає в тому, що коли ми говоримо про реальний відсоток податку на зарплату, то його підрахунок буде значно залежати саме від мети того, хто рахує. Власники бізнесу рахують з метою того, щоб виплатити співробітнику точну домовлену суму грошей і заплатити правильно податки у державну казну.

Консультати-теоретики, коли рахують податки і намагаються порівняти податки в Україні з податками в інших країнах – рахують коефіцієнт.

Важливо розуміти, що коефіцієнт нічого не показує власнику – це теоретичне відношення до реальної суми, яку має сплатити бізнес за свого працівника. Якщо представник бізнесу знає коефіцієнт – він ніколи не дізнається скільки податків треба реально сплатити і як дотриматись домовленостей у виплаті точної суми на руки працівникові. Тому і виникають непорозуміння між бізнесом та теоретиками.

Таким чином, коли йде мова про податки на зарплати і когось про це питають, то можуть бути два варіанти відповідей і який з них буде озвучений – залежить від людини та її мети.

В Україні багато зміниться на краще, коли теоретики почнуть дослухатися до практиків-бінесменів, а практики будуть проактивними у політичному житті України.  Ніхто не буде відстоювати права бізнесу, якщо сам бізнес цього не зробить. Без залучення бізнесу у політичне життя України податкову реформу будуть визначати теоретики, які не розуміють чи не хочуть розуміти скільки податків реально платить бізнес і чому навіть «нова» податкова реформа, про яку зараз активно говорять, – це може бути шлях до бідності…Таким чином, коли йде мова про податки на зарплати і когось про це питають, то можуть бути два відходи відповідей і який з них буде озвучений – залежить від людини та її мети: 

Підхід №1 — 41,5%, навіть точніше — 51,56%

Якщо ви власник бізнесу або рахуєте річний бюджет підприємства, то на кожну ставку видану на руки вам треба закласти 41,5% зверху. Але, якщо ваші співробітники рахують тільки ту суму з/п, яку вони отримують чистими на руки, то закладати треба 51,56% зверху.

Яна Матвійчук саме на цій позиції, бо є власницею бізнесу.

Підхід №2 — 34%

34% — так рахують податкові консультанти для юр.осіб. Це так званий коефіцієнт податкового навантаження. Використовується в міжнародній практиці для порівняння податкового навантаження. Звідки 34%?

Як рахують податкові консультанти (покроково на прикладі зарплати в 10000,00 грн):

1. Компанія виплачує всього 12200 (10000 зарплата+2200 ЄСВ 22%) грн.
2. Потім працівник платить ПДФЛ+ВЗ 19,5% — 1950 грн з 10000 грн, що йому нараховано.

Тепер беремо всі податки:

3. 1950+2200=4150 грн та ділимо на гроші, які заплатила компанія, а саме 12200(10000+2200)

4150/12200=34%.

Тобто 34% це такий собі коефіцієнт, який не допомагає відповісти на питання:

скільки податків потрібно заплатити в бюджет з кожної гривні отриманої на руки зарплатні. Ключове — отриманої на руки зарплатні!

Коефіцієнт 34%, звичайно, щось показує, але не те, що потрібно підприємцю/власнику бізнесу. І ще важливий факт — компанія ще несе витрати по з/п від 0,75 до 1%, коли перераховує гроші на зарплатні картки.

Зважаючи на вчорашню дискусію, на цьому питанні в державі знаються одиниці. Як бачимо, теоретики користуються коефіцієнтами навіть у розмовах з бізнесом щодо податків з оплати праці. Можна собі тільки уявити наслідки користування теоретиками загальними коефіцієнтами при розрахунках, наприклад, державного бюджету: якийсь «чиновник-професор» рахує держ видатки на основі таких коефіцієнтів, потім в держбюджеті постійно НЕ ВИСТАЧАЄ.

Бізнес також часто не може відповісти на це питання правильно. І це в коментарях до посту Длігача продемонстрували деякі представники бізнесу.

В світі цифр дуже багато різних коефіцієнтів. Використання їх часто відбувається з метою маніпуляції чи недостатку знань. Якщо людина далека від практичних питань бізнесу, то зазвичай не відчуває різниці.

«Вчора була здивована, чому «футуролог-професор» Андрій Длігач так активно жонглює теоретичними коефіцієнтами і плутає аудиторію?» — каже Яна Матвійчук.

Основний висновок: податкова система настільки заплутана, що навіть платники податків не знають, скільки вони платять податку і як це порахувати.