Опубликовано:
17 ноября 2017
Теги по теме:

Соціальний бізнес: перша пекарня в Україні для особливих людей

Валери Снигир Интервью 17 ноября 2017 Читать: 13 мин Просмотры: 3669
Автор фото — Альона Гудкова

Новий тренд для українців та законне правило європейців. Працювати самому та надавати можливість приносити користь іншим. Український юнак з європейським світоглядом вводить нові тренди у вітчизняні бізнес-моделі: працевлаштування осіб з особливостями інтелектуального розвитку. Раніше – це була просто ідея, в яку одного дня повірили та інвестували кошти. Зараз – це повноцінна пекарня, де 8 добрих людей щодня випікають добрий хліб.

Серед більше десятка видань, що хотіли засипати Влада питаннями, перевага була віддана нам. Поговорили про гучний та гуманний бізнес-проект «Good Bread From Good People».

Інтерв’ю, що надихає.

«В бізнесі важлива емпатія. Ми робимо все для того щоб, окрім авторських смаколиків, людина отримала частину безпосередності та доброти. Людина, ким би вона не була, має знати та відчувати, що її люблять».

Влад Малащенко, засновник пекарні «Good Bread From Good People»,
лікувальний педагог, підприємець

Спочатку, була ідея

— Коли вперше задумався про власну пекарню?

— У грудні минулого року.

— Звідки виникла саме така ідея?

— Тому що я хотів вирішити «біль» людей з особливостями психофізичного розвитку. Я зрозумів, що їм ніде працювати, хоча вони б залюбки це робили. Їм треба якось реалізовувати себе в житті. І я вирішив дати можливість їм бути такими ж, як і ми.

Але елементарно, в країні не забезпечені ні умови праці для таких людей, ні самі місця. Люди навіть не підготовлені до такого психологічно.

Джерело: bit.ly/good-bread

— Яке підґрунтя має твоє бажання, забезпечити повністю робочі місця людям з інтелектуальною недостатністю?

— Насправді, я лікувальний педагог, тому я знаю таких людей та їх проблеми. Наразі я навчаюсь в антропософській академії лікувальної педагогіки (Швейцарія). Маю можливість проходити навчання в Києві. Навчання проходить німецькою мовою, але є перекладачі. Хоча наразі я особисто взявся за вивчення німецької.

— Скільки часу тобі знадобилося для реалізації проекту?

 Почав думати про це коли отримав грант на навчання в Startup Ukraine. В квітні почав навчання, тоді ж і почав проробляти проект. Потім, в травні, я почав сам випікати кекси. Отримав інвестиції в серпні. А відкрився вже 3 вересня. Немає часу зволікати.

— Чому саме пекарня?

— Пекарня – один із найкращих способів зайняти «наших» людей.

— Чому така назва?

— Хороший хліб від хороших людей. Хороші люди – наші друзі з ментальною інвалідністю. Всі наші кекси ексклюзивні, такі ж як і наші хлопці. Половину рецептів я розробив сам, а те, що не розробив, доповнив авторськими кулінарними (звісно, смачними) винаходами. Звісно, що рецепт кексу був розроблений задовго до мене, але їх різноманітність забезпечив я: манговий, банановий, гарбузовий, апельсиновий. Далі хочу зробити кавовий кекс.

Бізнес-план

— Як ти обирав собі «особливих» робітників?

— Ми брали хлопців, які можуть самі діставатись до місця роботи. Ми звертались в заклади реабілітації, наприклад, «Джерела». Також ми працюємо з «Трамплін». Є волонтер з «Джерела», який відповідальний за переїзд хлопців з центру на роботу та зворотну дорогу.

— Зрозуміло, що твій проект з відкриттям та першими інтерв’ю гучно заявив про себе на всю Україну. Але з якого моменту почалось палке обговорювання пекарні? З моменту відкриття?

 Після того, як ця ідея перемогла на Startup Ukraine, у нас взяли інтерв’ю журналісти з тієї ж платформи. Це наробило великого «хайпу». Але мені здається, навіть якщо б ми не перемогли, про наш проект все одно говорили б так само.

— Чим передбачувана така популярність, на твою думку?

— Такі «сміливі та відважні» на всю країну поки лише ми. Ми напророкували собі популярність своєю унікальністю, любов’ю до власної справи, вірою у людей.

— За скільки часу ця пекарня може досягнути точки беззбитковості та прибутку?

— В середньому точка беззбитковості – 3 місця, прибуток – 6 місяців.

— Скільки фінансово приблизно обійшлось відкриття пекарні?

— До 200 000 грн.

— Чи не боїшся, що хтось поцупить твою ідею?

— Ні, тому що окрім мене цього ніхто не зможе впровадити. Це не зухвалість, а звичайні реалії. Звісно, прописати бізнес-план чи придбати вже готовий можна з легкістю. Але організувати і підтримувати постійну роботу підприємства, знову ж таки, навчити «особливих» людей, співпрацювати з ними мало хто зможе, без попередніх настанов, консультацій та відповідних супроводжуючих/лікувальних педагогів. Тому, в цьому сенсі я все ж поки унікальний.

Звісно, на хвилі політики про інклюзію, з’являються нові подібні проекти. Наприклад, «Горнятко доброти» за підтримки «Ашан» — працевлаштування людей і психофізичними вадами. Але ми не співпрацюємо, жодного разу навіть не спілкувались, хоча я намагався вийти з ними на зв’язок. Але вони «про інше», і ми «про інше».

— Вже відомо, що ти реалізуєш продаж франшизи в Харкові та Рівне. Що входить до цієї послуги?

— Так, я пропоную франшизу, але переважно як консалтинг. Тобто, я даю свій консалтинг у вигляді людей які налаштують повністю роботу пекарні. Людини, як лікувального педагога та людини, що знає та розуміє як побудувати виробництво, як наймати людей з інтелектуальними особливостями розвитку, як їх навчити. Взагалі, це ціла команда, яка цим займається. Один в полі не воїн.

Також, «дарую» свою торгову марку «Good Bread From Good People» поки до Нового року, для тих, хто хоче купити франшизу.

— Чи був якийсь ризик у твоєї пекарні, як у бізнеса?

— Так, звісно. Ризик є завжди та в будь-якій підприємницькій справі. Був ризик, що ми закриємось, наразі ж такий ризик теж є. Ми не знаємо, що буде завтра, але я роблю все можливе для розвитку своєї справи. Ми не закриємось.

Плани на майбутнє

— Чи плануєш ще взагалі створювати робочі місця для таких «особливих» людей?

— Так. Ми хочемо відкрити ресторан, квіткові крамниці, столярне виробництво. Можна відкривати все, де є ремесло. Так і будемо робити. Вони можуть працювати абсолютно всюди. Головне – наявність умов та людей які їм так необхідні.

— Розраховуєш ще на грант?

— В принципі – так. Кошти зараз не завадять, точно.

— Плануєш створити таку собі «асоціацію підприємців», які надалі будуть допомагати людям інтелектуальними особливостями працевлаштовуватись?

— Можливо. Вже є такі люди. Гадаю, що варто таке зробити і маю бажання. Але зараз я дуже зайнятий, тому просто фізично не маю часу на це. Можливо, знайдуться ті, хто захоче допомогти в цьому – завжди радий співпраці.

— В яких проектах наразі береш ще участь?

— Виступаю лише як лектор. Нещодавно був почесним членом журі в Українській академії соціального підприємства. Там я теж читав лекцію та слухав проекти. Також був на Employer Leadership Summit, «Рівноцінні» (це про інклюзію), також в школі викладав. В школі це просто дивовижний досвід. Ті підлітки, які слухали мене, більш креативні та цікаві ніж ми з тобою разом взяті. Мабуть, через 5 років вони взагалі витіснять своїми ідеями теперішніх бізнесменів.

— Чи збираєшся ти зробити з надання робочих місць таким людям тренд?

— Це вже тренд. Просто ніхто не вміє працювати з ними – це проблема.

— Чи плануєш ти дійти до зміни політики та державних законів в контексті робочих місць для «особливих» людей?

— Трішки пізніше, але точно планую. В нашій країні нема жодного закону про соціальне підприємство. Хочу зробити заробітну плату супроводжуючим таку ж, як у військових. Маю в планах створити академію супроводжуючих, після якої випускники академії зможуть працевлаштовуватись та займатися тим, заради чого вони вчились. Навіть теперішні корекційні педагоги мають недостатньо знань і не той вектор пізнання, який дійсно треба «нашим» людям. Коли до мене приходять корекційні педагоги і не знають чим відрізняється дитина з розумовою відсталістю 5 та 6 років – мені немає сенсу продовжувати говорити з цією людиною, а тим паче, підпускати її до «особливих» людей.

Так, закони треба змінювати. Просто фізично поки не встигаю цим зайнятись, прописати, розібратись з документами, які треба зібрати.

Внутрішні переживання

— Чи є якась негативна реакція клієнтів з приводу доставки? Адже доставкою займаються теж люди з «ментальними особливостями.

 Ні, навпаки, клієнти охоче дають їм чайові, обіймаються. Наші клієнти попереджені про те, хто до них приїде з доставкою. Якщо клієнт не згоден – завдання доставити доручаємо іншій людині.

— Які курйозні випадки були за час роботи пекарні?

— О, так. Був один випадок з якого ми добре викрутились. Одного разу від нас раптово пішла одна дівчина-пекар, тому мені самому треба було випікати багато кексів. Коли кожним процесом у випіканні займається окрема людина – це займає 6 хвилин. А так, коли все майже на одні руки – 25 хвили і нема часу спітнілого лоба втерти. Так доставляючи чергове замовлення я пригадую, що забув покласти цукор. За зовнішнім виглядом бананового кексика це одразу видно, та й на смак відрізняється, зрозуміло. Але ми просто попередили отримувача, що випічка без цукру і віддали по собівартості. Всі із задоволенням смакували все одно. А все чому? Бо добрій хліб від добрих людей.

— Чи були люди, які щиро не вірили у твою ідею?

— Звісно, грошей мені одразу ніхто не давав. Навіть деякі близькі люди в мене не вірили, але зараз…зараз я все рівно не маю на меті їм нічого доводити. Я займаюсь своєю справою не для того, щоб комусь носа втерти.
Пам’ятаю, майже на останні кошти купив сито, миску не купував, бо була вдома. Зробив свій перший в житті кекс і хвилин п’ять вдивлявся в його пори та структуру. Потім відрізав шматочок і ще стільки ж не наважувався скуштувати. Але скуштував – сподобалось, подумав, що мозок мене навмисно обманює, бо не хоче розчаруватися. Дав скуштувати мамі та друзям – сподобалося, ні в кого печія не виникла. Отже, вирішив продовжувати. Це щодо пекарської справи. А щодо працевлаштування «особливих» людей…вірила мама, точно. І я вірив. Інакше бути не може. На мене сподіваються ці дорослі люди з ментальними вадами, а також, їхні батьки.

Я радий, що мої дії приносять користь та викликають зацікавленість оточення. Я маю ті знання, які в Україні мають лише людей 100. І маю безцінний досвід, який із задоволенням передам в мислячу голову та добре серце.

Теги по теме

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

logo-popup

Заполните, пожалуйста, поле

Заполните, пожалуйста, поле

Заполните, пожалуйста, поле